Узбецька

Узбецька мова завжди притягувала до себе особливу увагу, оскільки вона широко поширена в Казахстані та Узбекистані. Вона відноситься до південно-східної групи тюркських мов і використовується понад 9 мільйонами чоловік. Сучасний переклад тексту узбецькою мовою ґрунтується на двох базових діалектах (простими словами, що “окають” і “акають”). Нинішня літературна мова базується на ташкентсько-ферганській “окаючій” групі говорів. В узбецькій мові немає довгих голосних звуків, що є її головною особливістю. Також при перекладі узбецькою мовою варто розуміти, що в ній повністю відсутні сингармонічні чергування голосних звуків, а також розділення на задні й передні звуки.

Якщо звернутися до граматичних аспектів, то узбецька мова є аглюнативною, як і всі тюркські. Ще до 1927 року алфавіт мав арабську спрямованість, а в 1940 році відбувся перехід на російську графіку, тому переклад документів на узбецьку мову старих зразків викликає чимало труднощів навіть у досвідчених лінгвістів.